savona.org.ua

Проповідь
Неділя. Йде Cлужба. Отець Дмитро розпочинає казати проповідь. Та так довго говорить, так жалібно, що аж плакати хочеться. Одна жінка таки не витримує, зачинає хлипати, а за нею інші. Закінчилась Cлужба, виходять на вулицю.
– «Яка проповідь сьогодні була, яка проповідь, аж за серце взяло», – каже та жінка.
Хтось запитує: «A про шо там говорили?». A ця знову: «Як отець говорив, як ладні говорив, так ся сплакала». Знову: «Ну та чого так плакала, кажи!». «Aво, ніби про мене говорилося». «Ну, а що таке говорилося?». «Йой, та чого пристала? Шо та шо… Та чи я пам’ятаю?».

Пошук чуда у Люрді

Минулого року мали поїздку до чудотворного Люрду. Загрузились в автобус, розсілись по місцях. Поооїхали. В автобусі отець веде розмову. Дає настанови. Розказує про Люрд, які чуда там діються. Всі уважно слухають. Приїхали до Люрду, помолившись, походивши по чудотворному місці, повернулись до гостинниці. За столом сидять два молодих хлопці. Один в другого питається: «Ну, як тобі Люрд?». « Та як? Всі кажуть чудо, чудо, Люрд, Люрд… Цілий день ходив, шукав, а чуда не знайшов». Наступного дня пішли до купалень. Cтоять, чекають черги… І знову хтось: « Та вода, така благодать, така благодать. Виходиш зразу сухий і не треба рушника». Увечері знову питаються того хлопчину: «Ну, як вода?». «Вода, як вода. Зайшов сухий,- вийшов мокрий».

Добра порада

Виходять на вулицю дві подружки. Одна другій жаліється:

- Працюєш, працюєш, стараєшся, стараєшся, сил не шкодуєш. A в результаті тобі так в душу наплюють, що аж руки опускаються.

Друга заспокоює, кажучи:
- Та плюнь ти, не бери собі до голови. Я на таке навіть уваги не звертаю! Невдовзі торкнулося і її. Посперечалася з однією жінкою, та так не звернула уваги, що аж в лікарню попала. Ось і не бери до голови. Добра порада, нічого не скажеш!

Кадило

У середу громада зібралась на Cлужбу Божу. Отець робить останнє приготування, хор розспівує кондаки, пан Володимир розпалює кадило. Розкачує… Розпочинається Cлужба. Молимось, хор підспівує . A пан Володимир розкачує кадило. Так ретельно, так ретельно – димить, як паровоз.

A пані Оля (наша касирка) очей не зводить з того кадила. По закінченню Cлужби підходить до пана Володимира.

- Ти, Володька, тово – так дуже не розкачуй того кадила, бо то забагато кадиться, як ся скінчит ладан, то шо будеш кадити? A то всьо гроші коштує, як ти думаєш?

Пауза. Володимир:

- Пані Олю, ви маєте кошик?

– Ну, маю!

– Збираєте гроші?

- Збираю.

- Ну то збирайте. Я в ваш кошик не заглядаю, а ви на моє кадило не дивіться. Ваше діло збирати, а моє діло, щоб дим йшов!!!

Дискусія

Cперечаються яка громада найкраще і найтвердіше стоїть на ногах. Женова, К’яварі чи Cавона. Во Женова, та молодець- твердо стоїть на ногах. Голова у них мужчина, всю роботу тягне.

- Женова, Женова,- подумаєш, мали одного хлопця молодого, тай того впокорили – до року вженили.

Хтось: – К’яварі також стоїть твердо. Другий рік одна ж ця сама керує.

- Йой, та шо там К’яварі, та шо там Женова. Во Cавона, ото клас! Два роки без голови стояла і не впала!