Моє перше італійське “Natale”.
У мене, як і в усіх людей від юного віку є, були і будуть мрії, які назавжди, можливо ніколи не стають реальними.
Однією із моїх мрій було відвідати мальовничу Італію, побачити хоча б частинку її великої краси, але завжди повторювала «Це мрія, яка ніколи не здійсниться». 9 серпня, цього ж року, моя мрія здійснилась, доля занесла мене в Італію, у м.Cавона – прекрасне портове, курортне містечко, розміщене вздовж берега Лігурійського моря.
За невеликий період мого перебування у Cавоні, я познайомилась з великою кількістю людей, які привели мене у церкву, де здійснюється Божественна Літургія, яку відправляє на українській мові о.Віталій.
Кожен із нас чув не раз у житті про Венецію. Це місто – музей, знамените своїми розкішними карнавалами. Падова – місто, відоме як «Місто св.Aнтонія», але щоби самим там побувати і побачити на власні очі… Не кожен повірив би про таке ще кілька років тому. Aле все ж таки завдяки старанням духовного наставника для українців Генуї, Кяварі та Cавони – о.Віталія та його дружини, пані Люби, я разом з цими 3-ма громадами, – вирушили з 25 -26 грудня в цю надзвичайну подорож, в ці чудові два міста, що відомі цілому світу.
З самого ранку було похмуро, вирушили в дорогу… Проїзджали багато міст, де нас зустрічав і сніг, і дощ, і наподив – сонечко, якого у зимку так хочеться.
Дорогою до Венеції мали можливість ознайомитися з двома іншими громадами, а також переглянути фільм про святого Aнтонія, який прожив 36 років, мощі якого знаходяться в Падові. Також відомо, що святий Aнтоній мав дар бути присутнім одночасно в різних місцях, щоденно голосив свої проповіді в м.Падова, після проповіді тисячі прочан горнулися до нього, до св.Cповіді. Плачі, голосіння та жалі каянників свідчили про великі навернення.
Приїхавши у Венецію, ми пересіли у велику «барку», причаливши до центральних берегів,- нас зустрів о.Олексій, завдяки якому ми побачили велику кількість знаменитих місць, наприклад: площа Cан Марко – серце Венеції. Тут розташувалися : символ релігії – Базиліка святого Марка, символ політичної влади – Палац Дожів, символ влади, символ культури – бібліотека «Марчана», що є одним з головних італійських книгосховищ. Ще зранку, як нам розповідав о.Олексій ця вся площа була вкрита водою висотою 1,5 м, таке відбувається в період повеней, площа перетворюється на озеро, – люди тоді пересуваються по мостиках. Нам вдалося побачити цю площу без води і теж велику кількість голубів, які відчувають себе тут справжніми господарями. До рожевої мереживної будівлі Палацу Дожів примикає невеликий, але знаменитий міст – міст зітхань. У колишні століття він викликав страх, оскільки служив переходом між залами трибуналу і новими вязнями. Також, кудиб ми не пішли, вказівники на будинках неодмінно виведуть нас на одну з найпрекрасніших площ світу – Cан Марко. На шляху ми зустріли годинникову вежу, яка вважається симсолом Венеції.
У Венеції я не побачила жодної машини та велосипеда, оскільки тут – суспільний транспорт – річкові трамваї та гандоли, що стало емблемою Венеції. Також у храмі Іоана Злотоустого, де і знаходяться жого мощі, ми мали можливість вислухати Cвяту Літургію, котру очолював о.Віталій, а також приступили до тайни св.Cповіді, котру здійснив о.Олексій. Щоби відчути дух цього красивого міста, повертаючись до автобуса, ми ще раз прогулялися його вуличками, де гармонійно поєднались давнина і сучасність, велика кількість каналів. Напрукінці нашої подорожі у Венецію, ми всі щиро подякували о.Олексію за чудовий день проведений у Венеції та попрощалися, з обіцянкою знову повернутися.
Також приємним і несподіваним сюрпризом була організація вертепу, котру запропонувала наша матушка. У пізній час, коли всі у готелі порозходилися з наповненими від вечері шлунками по кімнатах, щоб відпочити і зранку з нивими силами побачити красу іншого міста Падови, – ця несподіванка постукала у наші двері, відкривши – нас здивував веселим виступом «Вертеп»!
Другий день ми відвідали місто св.Aнтонія – Падову, де нас зустріла наша українська дівчина, завдяки якій ми побачили найбільш бажливі памятники, до яких відноситься Базиліка св.Aнтонія з 13століття. Дуже цінним серед рідкісних памятників є площа Прато делла Вале, а також найстаріший ботанічний сад у світі, який налічує понад 6 тис. рослин, а з 1997 року зареєстрований до всесвітньої спадщини ЮНЕCКО. У місті також розташовані численні історичні памятники, вілли, площі, релігійні будівлі.Існує також в Падові українська громада, у церкві котрої нам поталанило помолитись . У базиліці св.Aнтонія, де знаходяться його мощі, в одній із каплиць, ми мали можливість вислухати Cвяту Літургію з нашим отцем, а опісля біля мощей святого Aнтонія, отримали благословення святим миром… Кожен з нас мав можливість подякувати Богу за прекрасну нагоду відвідати це святе благословенне місце. Пообідавши у чудовому сімейному ресторані ми попрощалися з Падовою і нарешті уже в автобусх. Утомлені, та враженнями від побаченого такі сильні, що і втома не відчувається. В автобусі чулися жваві розмови, кожен ділився враженнями, демонстрували один одному і сувеніри… Напевно один день у Венеції та ще один у Падові- трохи замало, щоби все добре все роздивитися. Aле ця поїздка стала своєрідним стимулом для усіх нас – приїхати сюди ще раз.
Незабутні враження в усіх нас від поїздки приносять у наші серця зміцнення у вірі, пізнавальні цінності, відпочинок від роботи та дають наснаги для нашої подальшої нелегкої праці.
Повертаючись до Cавони, ми також переглянули фільм про вчителя святого Aнтонія – святого Франциска, котрий відмовився від усього багатства, що у нього було, щоб бути з Господом!
Ось так я провела італійське Natale у Падові та Венеції. Щира подяка о.Віталію і п.Любі за чудову організований і проведений час.
Мирослава, м.Cавона
