Хто скупо сіє – той і скупо жатиме. Запусти у Савоні. Сівба радості
Хто скупо сіє – той і скупо жатиме, а хто сіє щедро – той щедро жатиме. Бо що людина посіє, то пожне. І хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тлінне пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне. Св.ап.Павло(II Кор. 9, 6)
Опікування іншим – це один із найпрекрасніших і найважливіших проявів людського життя. На цьому світі ми повинні піклуватися один одним. Ми всі відповідальні один за одного. Так нас повчає Христос. Усі, діти й молодь, старше покоління, визнають те, що мати друга – це важливо і чудово.
Завдяки дружбі знаходять того, кому можуть довіряти, з ким можуть проводити вільний час чи робити відповідальну справу. Однак із дружбою не все так просто «Усі прагнуть швидко стати друзями, та дружба – це плід, який достигає повільно» – такі гарні слова написав Арістотель ще багато століть тому. Треба цінувати опіку, дружбу, захищати і виявляти вдячність тим людям, які нас обдарували цим даром.
У нашій савонській громаді зібрались друзі зробити запусти перед Великим постом. Запланували відпочинок, веселість та затишок дружності. Багато вже було відпочинків у нашому минулому, але таких? Ні, таких ще не було. Зоряна разом із Лесею показали свої таланти організаторів, а ми вже під цю хвилю веселості неслися через різні забави. Не одного виручила второпність і хитрість, а кому не вдалось бути спритним, той і приніс багато радості.
Веселі співані сценки нагадали нам про наші звичаї, а гучний сміх повернув нам настрій нашої юності і молодості, а у декого прокинувся і дитячий сміх. Так, кепкуючи один із одного, ми скіпили свою дружбу. І цього разу оплесків та емоційних викриків ніхто не шкодував. Сіяли радість і збирали її обильно.
По завершенні подякували Богу і попросили благословення на Піст. Кожен з нас тепер мав настроїти себе над роздумами про себе, над спокоєм душі і над ділами милосердя, що ще більше зворушать до навернення.
Підготувала Шевчук Надія
