Address: Comunita ucraina di Savona
chiesa "Sacro Cuore di Gesù"
Corso Colombo, 22 17100 SAVONA
Cell padre Vitaliy: +39-3807151573

Хресне батьківство? Що це?

хрещеняБути хресним батьком чи матір’ю – це престижно і відповідально. Батьки земні народжують дитину для земного життя, а духовні батьки приносять дитину до Божого храму, щоб вона отримала життя духовне. Земні батьки дають тіло дитині і будуть дбати за здоров’я і ріст, а хресні батьки беруть на себе святий обов’язок заступати Бога, і в імені Церкви Святої дбати про душу християнина. Ось бачимо наскільки важливим є участь хресних батьків у житті людини. Вони не тільки прирівнюються до земних батьків, а ще й в дечому і перевищують їх.

Звідки прийшла традиція про необхідність духовних батьків?

Дана традиція існує від часів перших християн і міцно утвердилась аж до наших часів, стала на рівні закону.
Причиною виникнення традиції була необхідність у духовній підтримці християнина-початківця. Пізнати Христа Спасителя, почати жити за заповідями Його, усвідомити своє спасіння і змінити життя, було і є нелегко. Потрібно помічника. Особу, котра би могла допомогти почати жити духовним життям і підтримати у часі труднощів. Таким духовним наставником спочатку був священик. Саме тому апостол Павло себе сміливо називає духовним отцем апостола Тимотея, а його – сином: «Тебе бо я породив через Євангелію». Саме це вказує на духовну спорідненість.
Згодом Церква стала багаточисленною і вділити кожному належну увагу вже не було можливості. Тоді єпископи та пресвітери поручали духовну опіку вибраним і зразковим членам церковної громади, або ж тим особам, які привели до церкви цих неохрещених. З часом виникає традиція, коли батьки дитини або сам новоохрещений самі шукали і пропонували особу, яка би радо виконувала роль духовного наставника.

Якими є вимоги, щоб бути хресним батьком/матір’ю?

Найперше, щоб вони самі були охрещеними, миро помазаними і отримали св.Причастя. Мали більше 14 років та були в стані свідомості свого обов’язку духовної опіки. Ще психічно здорові. Якщо належать до іншої конфесії (православний чи католик), тоді потрібно, щоб бодай хтось один був конфесії прохресника.
Мають бути зразкової моральної поведінки. Це означає не бути публічними грішниками. Потрібно зрозуміти, що публічні грішники ніяк не можуть бути хресними батьками. До них належать особи, які офіційно, публічно визнають свою причетність до гріха:
– ті, що взагалі не ходять до церкви, або дуже рідко;
– розлучені, які співжиють з іншими особами і ті, котрі живуть подружнім життям без шлюбу;
– особи, котрі належать до різних неморальних організацій;
– ті, котрі залежні до шкідливих здоров’ю звичок(алкоголь, наркотики і т.д.) офіційно закликають до неморального життя;
– працюють на роботі, яка суперечить основам християнської моралі(лікарі, котрі роблять аборти, особи, котрі працюють у публічних домах, ті, що друкують аморальну літературу або її розповсюджують і т.д.)
Як бачимо, що не може бути духовним наставником той, хто сам не живе згідно з Божими заповідями. З цього випливає: щоб бути хресним, потрібно брати активну участь в житті Церкви. Вести глибоке духовне життя: часто сповідатися і причащатися, читати духовну літературу, бути обізнаним з правдами християнської віри і бути прикладом для похресника.
З власного досвіду хочу зауважити. Деколи рідні батьки настоюють, щоб знайомий чи родич сім’ї стали хресними батьками, навіть тоді, коли вони не можуть бути через вищевказані причини. Був навіть такий випадок, коли різними хитростями домоглися цього. Ну, так людей можна обманути, а от Бога?
У людських очах дитина буде мати хресних, а перед Богом може бути сиротою. Треба також зрозуміти, що похресник стає на шлях життя без гріха, бо хрещення змиває всі гріхи, а тут його прив’язують відразу із людиною, котра не хоче розстатися із гріхом. Тому не варто вже від початку накликати гріховне прокляття на дитину.
Що ж тоді робити, коли хтось дуже прагне, а не може із вищевказаними причинами бути? Найкращим вирішенням буде, коли людина залишить гріх і цим покаже приклад для похресника. У іншому випадку може бути другом, опікуном, помічником сім’ї. Вибачайте, але Церква не може благословити відвертого грішника, щоб той показував своїм життям поганий приклад.

Чи може італієць бути хресним батьком?

Так, може. Хоч він і є іншого обряду, але все ж може духовно опікуватися і навчати згідно із нашим обрядом. Тому потрібно наперед ознайомлювати із нашими звичаями.

У якому обряді хрестити?

Щодо обряду хрищення потрібно, щоб він відбувався у нашому Східному обряді, навіть, якщо ми перебуваємо тут, в Італії. Якщо одна із сторін(тато чи мама) є Латинського обряду, то батьки можуть вибрати за взаємною згодою, або дотримуватися простого принципу: син йде за обрядом батька, а донька – за мамою. Коли виповниться 14 років, діти можуть самостійно вибрати обряд на ціле життя.

Якими є обов’язки хресних батьків?

Як вже згадувалось, найперше – вести добре християнське життя і давати приклад похреснику. Молитись постійно за похресника, бажано щодня. Дбати про духовне виховання: дарувати релігійні книжки та інші релігійні речі, навчити молитись, цікавитись духовним розвитком і допомагати сумлінно виконувати обов’язки християнського життя.
Якщо ви зауважили мова про дарунки на День народження чи щось подібного не було. І не випадково. Бо хресні батьки мають більше дбати про духовне і за це будуть давати Богові звіт: наскільки вони допомогли похреснику пізнати християнську віру і стати на шлях спасіння.
Хресні батьки на обряді хрещення відповідають від імені дитини: відречення всього злого і єднання із Христом. Таким чином беруть на себе обов’язок докласти усіх зусиль, щоб дитині прищепити любов до духовного життя і щоб вона, коли досягне свідомості, з радістю відновила обіти хрищення.
Важливим обов’язком хресних є підтримувати похресника у всіх важливих моментах життя, особливо, що стосуються духовно-релігійно-морального життя. Духовні поради, настанови, поучення – це все завдання хресних. Участь у церковних церемоніях: відвідування богослужінь, приготування до сповіді і причастя, благословення на Вінчання чи монаше життя. Часто хресні заміняють рідних батьків, коли з є така необхідність.

Що мають знати хресні батьки крім своїх обов’язків?

Хресні батьки – це помічники Церкви. Їхнє служіння починається вже від самого урочистого дня: це приготовлення похресника до св.Тайни і допомога у прийнятті її. Тому вони повинні ознайомитися наперед із обрядом Св.Хрищення, щоб при потребі допомогти священику в часі Богослуження.
Також повинні знати напам’ять молитви: Отче наш, Вірую.
Дуже дораджується, щоб хресні із чистою душею приступали до здійснення св.Тайни, для цього потрібно посповідатися і прийняти св.Причастя.

Бути хресним – це добровільний обов’язок.

Деколи чую вислів: від хреста не можна відмовлятися! Тобто не можна відмовлятися бути хресними батьками. На кожну пропозицію ми повинні дати добровільну відповідь. Тому, найперше потрібно подякувати і оцінити довіру. Та все ж вибір потрібно зробити добровільно, щоб не стало часом відбувальщиною. Це велика відповідальність перед похресником, перед Церквою і перед самим Богом. Треба подумати і тоді вже вирішити. Деколи прикро чути, коли хтось каже: а я своїх хресних не знаю, їх ніколи не бачив. Хочеться поспівчувати таким духовним сиротам. От так, мабуть, когось насильно зробили кумом. І що це дало?

Хресний батько і свідок св.Хрищення – є різниця.

Бути хресним і свідком св.Хрищення – це дійсно дві різні речі, хоч дуже часто поєднуються в одній особі. Хресні батьки приносять дитину до церкви, наслідуючи давню традицію, що саме хресні представляли нового кандидата до св.Хрищення перед священиком. Сьогодні батьки, беручи дитину на руки, засвідчують свою відповідальність і готовість взяти на себе обов’язок духовного виховання.
Свідок св.Хрищення – це особа, котра може посвідчити перед іншими про сам факт, що св.Тайна відбулась. Таким чином свідком може бути будь-хто.
Хресні батьки не обов’язково повинні бути присутні на обряді св.Хрищення, хоч це дуже бажано. Головне, щоб вони засвідчили своє бажання перед похресником, батьками, священиком і Богом.
Коли дитина народилась за кордоном, а батьки мають намір вернутись в Україну, то, звичайно, постає запитання: як вибрати хресних батьків? Брати перших зустрічних і нав’язувати, хоч і духовні, але родинні зв’язки? А далі як? Коли сім’я повернеться на батьківщину, а хресні батьки залишаться за кордоном? Тому, чи вартує заради одного дня чи одного року зв’язувати людей обов’язком перед Богом, якщо вони його фізично не зможуть дотримуватися?
У такому випадку слід дотримуватися поради: хресних батьків може бути більше, ніж двоє і було би добре, якби була одна пара тут, за кордоном, яка би допомагала у духовному вихованні тут на місці, і нехай буде інша пара в Україні (бажано із родинного кола). Коли повернеться дитина на батьківщину, то буде далі зберігати зв’язки із хресними, які за кордоном, і водночас буде обдарована опікою хресних в Україні. У такому разі потрібно, щоб всі хресні знали про даний намір батьків перед тим, як погодяться стати хресними. Хресні, які на відстані, хай у День хрещення підуть у церкву і духовно поєднаються із похресником, попросять Божого благословення на виконання їх святого обов’язку.
Також можна стати хресним батьком у пізнішому часі і для дорослої вже людини. Основне мати бажання, старанність виконати обов’язок. Хоча для дорослої людини не є обов’язковим мати хресного, але бажано.

На обряд хрещення потрібно мати

2 свічки
Крижму. Це білий одяг, або біле сукно, що дарується похреснику на згадку про очищення його душі, що стала біліша від снігу.
Дарунок на згадку (хрестик, медалик, ікону) потрібно подати священику перед Богослуженням на освячення.

Богом благословенне діло буде винагороджене у Царстві Божім

Бути хресними батьками – це дійсно велична справа! Це відповідальний обов’язок, за який Господь Бог дасть вінок небесної нагороди.
«Хто отже порушить одну з цих найменших заповідей і навчить інших так робити, той буде найменшим у Царстві Небеснім. Хто ж виконає їх і навчить, той буде великим у Царстві Небеснім» (Мт. 5, 19).
Дійсно, Небесний Отець, як люблячий батько, є дуже щедрий у Своїй нагороді. А остаточна нагорода, яку Він обіцяє кожному, хто вірно виконує Його Божу волю тут, на землі, є безконечне щастя, тобто «те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим, що Його люблять» (l Kop. 2, 9).

Підготував о.Віталій Тарасенко